5. Технічні перепони

Вид і назва перепони	Категорія складності	Характеристика	Шлях проходження
П. Муху	н.к.	Висота 2764 м. Підйом - трав’яний схил 25°, 150м. Спуск – крута стежка по трав’янистому схилу.	З дол. р. Муху в долину р. Марка
П. Улу-Марка	2А	Висота 3400 м. Підйом закритим льодовиком. На верхньому перевальному зльоті 80 м перил близька 40° останні метри заледенілі скали 5 метрів 60°. Спуск – по сніговому кулуару до закритого льодовика.	З долини р. Марка в дол. р. Хутий.
П. Ноги Сулахат (Сулахат Південна)	2А	Висота 3200 м. Підйом закритим льодовиком з виступами скель. 25º, останні 100 метрів підйом по крутому кулуару засипаному снігом до 45º, останні 10 метрів пологі. Спуск по кулуару зі сніжником. Перша мотузка по крутому снігу 50º на 50 м до виступу в скельному гребні. Звідти ще 50 метрів 40º. Далі пологий закритий льодовик, що закінчується баранячими лобами. З центру льодовика траверс до скал і дюльфер 35 м. Перехід в лівий сніговий кулуар, який веде на останню ступінь льодовика.	З долини р. Алібек в долину р. Джаловчат.
П. Північно Каракайський	1Б	Висота 3100. Підйом закритим льодовиком по центру. Останні метри скельний підйом (засипаний снігом). Спуск закритим льодовиком по лінії падіння води і далі вздовж р. Маруха.	З долини р. Джаловчат в долину р. Маруха.
П. Бугайчат	н.к.	Висота 2800. Підйом схилом 25-30º. У верхній частині схил травяністо-осипний. Спуск по схилу з травою. Далі траверс трав’яного схилу трохи вище кромки лісу. Стежка губиться в лісі.	З долини р. Маруха в долину р. Кізгіч.
В. Софія	2А	Висота 3637. Підйом – обсипний схил. Скельний гребінь з легким та середнім лазаньям. Спуск по шляху підйома.	Від зелених озер по ПС гребню.
Перевал Кожухова (Топал Ауш)	2А	Висота 3400. Підйом – закритий льодовик, широка обсипна полка. Спуск – закритий льодовик, підрізаний бергшрунтом, морена, стежка.	З дол. р. Кизгич в дол. р. Софія

6. Паспорти перевалів.

Перевал Уллу-Марка (2А,3400).

Долиною вздовж правого берега р. Марка є стежка, що забирає вгору в напрямку перевалу. Вона веде в заболочену першу висячу долину, далі обходячи зліва баранячі лоби, можливо піднятися в другу висячу долину, потім під льодовик по сніжникам (як що випадає багато снігу). Вже піднявшись можна побачити знизу озеро (фото1).

На момент проходження розмір льодовика був більший ніж описується у звітах і позначено на карті, через велику кількість снігу (фото2). В цьому цирку розташовується в. Велика Марка (1Б, 3758). Озеро під льодовиком обходити доцільно з права по ходу. Сніжники переходять у закритий льодовик, межі між ними не видно. Рухатись бажано в зв’язках. Орієнтуватись в напрямку вершини Велика Марка. За півтори години підйому можливо побачити перевальний зліт п. Улу-Марка (2А,3400). Він знаходиться зліва від в. Велика Марка. 

На момент проходження - підйом густо засипаний снігом (фото3). Зверху проглядались снігові надуви.(фото5) На інших перемичках також висіли снігові шапки, що загрожувало зходом лавин. Під перевальним злетом великий бергшрунд, був засипаний снігом. Він обходиться як з права так і зліва. Зліва по ходу він звужується. Вверх доцільно рухатись траверсуючи сніговий схил (близька 40° з набором висоти вправо близько 200 м). На перевальну сідловину (фото4) було повішено дві нитки перил, роблячи в снігу ступені. Останні 5 метрів підйому проходились забираючи вправо від снігового надуву по заледенілим скелям (5 метрів) крутого підйому 60°. На перевальній перемичці великої сн. Надуви, вона широка і скеляста. (фото6) Тур з права по ходу підйому. З перевалу видно тропу у напрямку вершини. Проглядається ГКХ та Ельбрус. Спуск з перевалу можливий по центру, сніговим схилом 50 м, крутизною 45-50° та у півн. частини сідловини по вузькому крутому кулуару довжиною близько 100 м. (фото7, 8) (Цей шлях здався нам менш безпечним). Потім по снігу у напряму до озера в лівій частині льодовика. Обійшовши озеро вихід на снігі далі до морен. Логічний шлях далі проходить по трав’яним схилам до площадки зі струмочком і невеличким озерцем.

Лівим ор. Берегом іде спуск до осн. р. Хутий. Залишки тропи є лише у хвойному лісі. В момент проходження доводилось дертись буреломом. На р. Хутий є залишкі мосту. Далі потрібно рухатись вздовж лівого берега р. Аманауз. Тропи практично немає. Все густо поросле. Біля пос. Домбай міст до б.у. а.л. Домбай.

Перевал Ноги Сулахат (2А,3200 ) (інша назва Сулахат Південна)До а.л. Алібек веде грунтова дорога., що минає кладовище альпіністів. За а.л. Алібек дорога погіршується і переходить в стежку. Орієнтиром повороту на потрібну стежку слугує водоспад в районі вершини Семьонов Баши. Тропка ледве помітна. У підніжжя відрогу стежка забирає круто вгору по трав’яному схилу. Далі вона траверсує схил з боку р. Алібек. Рухатись по ній легко і приємно, відкриваються чудові краєвили на Алібекський льодовик. Стежка приводить до витоків р. Алібек. На траві є місця для ночівлі. Перевал чітко проглядається(фото9). Підйом на перевал закритим льодовом (можливо при меншому снігопаді він відкривається) кут 25º, останні 100 метрів підйом по крутому кулуару засипаному снігом до 45º (фото10), останні 10 метрів виположуються (фото11), в право стежка по скалах на спуск.

Сідловина перевалу скельна (фото12). Варіантів спуску три. По скельному кулуару (самий лівий) – небезпечний, падає каміння, по сніговому кулуару, орієнтуючись на скельний гребінь і можливо третій пройшовши скали в право за скельним відрогом, але ми його не перевіряли, так як мали опис, з рекомендацією середнього кулуару. Перша мотузка кріпиться на скелях петлею - спуск крутим сніговим кулуаром - 50º (фото13), на п’ятдесят метрів до виступу в скельному гребні. Звідти ще 50 метрів - 40º (фото14). І з останньої бази можливо провісити спортивний спуск - 30º. Далі пологий закритий льодовик (фото15), що закінчується баранячими лобами. З центру льодовика - траверс вліво (фото16) до скель, частина проходиться лазаньям.

Далі спуск дюльфером 35 м вертикальної стіни (фото17) на прості скелі які також проходяться лазаньям до лівого снігового кулуару, який траверсується до можливого спуску лівим бортом кулуару, що проходить мілким та середнім осипом і виводить на останню ступінь льодовика (фото18). Потім рівним льодовиком до р. Джаловчат. Ріка витікає з льодовика водоспадом по баранячим лобам. Справа йде натоптана стежка спочатку по берегу р. Джаловчат, потім забирає в гору і йде високо траверсуючи схили. Внизу ріка тече по скельному каньйону. Стежка серпантином спускається до дороги, що колись вела зараз покинуті копальні. Долиною р. Аксаут веде гарна дорога. В місці розливу ріку можливо перейти вбрід.

Перевал Північно Каракайський (1Б, 3100).

За описом на перевал має бути тропа. Ми пішли на пряму вгору, орієнтуючись на ріку Каракая. Продерлись лісом і ведмежою стежкою вийшли на траверсну тропу, що веде в висячу долину і далі до початку льодовика лівим берегом р. Каракая. На маренах є місця для нічлігу. Шлях на перевал йде по центру льодовика, ближче до його правого ор. Борту (фото19, 20). Підперевальний злет скельний (6 метрів). Лазання нескладне. Сідловина широка і засипана снігом. Багато табличок на честь війни (на перевалі велись бойові дії). Спуск льодовиком вниз по правому боку снігової мульди і далі по лінії падіння води. Льодовик закритий. Далі спуск вздовж р. Маруха по сніжниках і виступах марен. На лівий берег ми перейшли сніжним мостом.

Перевал Кожухова (2А,3400м) (Топал – Ауш).

Переправа через р. Кизгич, навіть в місцях розливу досить складна. Вода висока і стрімка. Потрібно наводити перила. Лівим ор. Берегом веде стежка. По ній їздять вершники. За ур. Чортів млин вона стає гіршою і губиться місцями. Веде вона березовим криволіссям, потім галявинами, що поросли високою травою. На стежці нам трапився кинутий курінь прикордонників. Підйом на перевал біля Чучхурського водоспаду. Тропа веде його лівим берегом до першої висячої долини. Перша і друга висячі долини проходяться вже правим ор. Бортом водоспадів. Підйом нескладними скелями, що поросли рододендронами виводить на обсипний гребінь наступної висячої долини. Далі потрібно трохи спуститись вниз на сипуху.
Підйом з долини до Зелених озер обсипний 30º. Від озер перейти через цирк п. Холодовського через осип і сніжники в цирк п. Кожухова. На виступах марен можливо поставити табір. Є площадки. Пологий закритий льодовик виводить на перевальний зліт. Він вкритий снігом. Зверху скельний вихід (фото23). Сідловина широка (фото24), нижче можна поставити намети на льоду. Є табличка присвячена Кожухову, тур поруч.
Спуск по закритому льодовику 35º. За описами є кілька варіантів: по центру, потім кілька мотузок через бергшрунди, зліва та справа. Ми обрали спуск з ліва – на початку від досить крутий, йшли прижимаючись до лівого борту льодовика. Дійшли до бергшрунду. Він був засипаний снігом. Випустили першого на страховці і він перевірив прохід. Далі закритим льодовиком в обхід нижнього бергшрунду до льодовикового озера. Від нього спуск у висячу дол. р. Ак-Айры сніжниками і осипами. Від Спартаківських ночівель чітка стежка. Стежка веде вниз, здовж ріки серпантином по 30º схилу и виводить в дол. р. Софія.

В низу в місці злиття р. Ак-Айри і Софія вивіска «Пиво, айран, баня». Переправитись на протилежний берег р. Софія можливо по товстих колодах. По дол. р. Софія веде ґрунтова дорога до с. Архиз.

Вершина Софія (2А, 3637м).

З цирку п. Кожухова шлях підйому веде закритим льодовиком і виводить в бік ПС відрогу в. Софія. Шлях проглядається досить чітко. Набір висоту 600 м по осипу 20-30º. Далі вихід на зах. плече в. Софія. 300 м простого та середньої складності гребня з вершинною баштою. На гребні: 20 метрів підйому по нескладних скелях, потім дві нитки перил траверсу. Остання мотузка на вершинну башту (15 м). Вершина широка, можна намет ставити. Хреста, що є на фото, ми не знайшли, певно розвалився. Є тур. Спуск шляхом підйому.

7. Висновки і рекомендації по проходженню маршруту.
Маршрут пройдено всіма учасниками за виключенням сходження на вершину Софія, що не мала категорійного значення, але була певною прикрасою маршруту. Запасні варіанти не знадобились.
Пройдений маршрут по кілометражу та набору локальних технічних перешкод відповідає 3 категорії складності, як було заявлено.
Максимальна висота в поході 3637м. У жодного з учасників не було симптомів гірської хвороби, що завдячує продуманому графіку акліматизації, заброскам (що полегшили рюкзаки) та попередньому висотному досвіду всіх учасників, крім одного, який між тим адаптувався до висоти без проблем.
Дуже спростило технічну частину те, що всі учасники мали якісні кішки і нам вдавалось проходити досить складні відрізки без провішування додаткових перил.
Група в кількості шести учасників є оптимальною в багатьох аспектах – це збалансованість ваги спорядження (дві трьохмісні палатки, зшивка на трьох, дві мотузки і та ін). До того ж така група досить мобільна – може швидко зібратись, витрачає менше часу на перилах. З психологічної точки зору тринадцять днів не великий строк, що дозволяє уникнути конфліктів.
Оформлення всіх потрібних для проходження маршруту паперів самостійно – значно заощадило наші кошти (похід обійшовся в 230 у.о.), але ми витратили день і нерви пробиваючись крізь тупість місцевих чиновників, тому наступного разу, мабуть звернемось за послугами фірм, чи поїдемо в іншу, менш тоталітарну країну.
Похід був яскравим і цікавим. Ми побачили два гарних і неповторних райони – Домбай та Архиз і отримали масу цікавих і позитивних вражень.