ДЕНЬ П’ЯТИЙ

02.07.09
Підйом в 5:00. Погода пасмурна, видимість мінімальна. Чекаємо хочаб незначного просвітлення. В 7:00 починаємо рух в напрямку ущелини, що знаходиться лівіше напрямку на вершину Тютюн-Тау. Підіймаємось по гребню древньої лівобережної морени льодовика Південний Тютюн, що розташовується між льодовиками Тютюн і Південний Тютюн (Фото28). Через три переходи гребінь виположується. Тут є місця для наметів і вода. Пройшовши по морені ще 100 м спускаємось з неї вліво на закритий пологий льодовик. Рухаємось в зв’язках. Погода тимчасова поліпшилась. Добре проглядається шлях підйому на перевал Туристів Грузії. Один із рекомендованих шляхів підйому по правій стороні в даний період є смертельно камененебезпечним, про це свідчить брудний сніг і велика кількість поодиноких «свіжих» каменів там (Фото29).

Фото28. На моренному гребені	Фото29. Шлях на пер. Туристів Грузії

Обираємо шлях лівіше, у напрямку поясу скель. Починаємо підйом по сніжному схилу ~30-35º до 80 м, потім вправо траверсом по осипній поличці до 10 м. Далі є два варіанти: перший – по сніжному кулуару, який в верхній частині закінчується обледенілою кам’яною пробкою; другий – по некрутим скелям до 45º. Обираємо другий варіант і провішуємо 50 м перил по скелям до виходу на сніг (Фото30). Продовжуємо рух по закритому льодовику в зв’язках (Фото31). До перевальної сідловини веде схил 500-600 м крутизною до 25º (Фото32). На перевал вийшли в 15:00. Сідловина широка, засніжена (Фото33). Збоку на осипному острівку тур. Є місця під намети. Погода псується, починається дощ, сидить густий туман. Дістаємо тент і готуємо обід. Спостерігаючи за тимчасовими просвітами обираємо подальший шлях. Періодично чітко видно пік ХХ р. ВЛКСМ і справа від нього сідловину нашого наступного перевалу Скалистий, 2Б. Прямо перед нами великі розломи льодопаду. Для виходу на пологу частину льодовика необхідно обійти зону розломів справа.

Фото30	Фото31
Фото32	Фото33

В 16:00 виходимо з перевалу. Льодовик закритий, рухаємось у зв’язках. Закриті тріщини обходимо, забираючи широкою дугою правіше на захід (Фото34). Сідає густий туман, видимість нульова. Привалюємось, чекаємо просвітлення і при мінімальній можливості беремо азимут. Проходимо за азимутом ще 200-300 м в напрямку Скалистого і вирішуємо ставити табір. Добре прощупавши майданчика ставимо намети (Фото35).

Фото34	Фото 35

ДЕНЬ ШОСТИЙ

03.07.09
Підйом о 3:30. Виходимо в 4:30 без сніданку. Погода чудова, небо абсолютно чисте. Чітко видно пік ХХ р. ВЛКСМ і сідловину нашого перевалу. За пів години по рівному закритому льодовику (рухаємось у зв’язках) підходимо до перевального зльоту (Фото36). Останній підйом – широкий сніжний схил до 30º. Зі скель справа по ходу можливе падіння каміння, тому тримаємось від них на певній відстані. Після 20 хв. підйому (в 5:20) виходимо на перевал Скалистий 2Б. Сідловина широка, скельно-осипна, припорошена снігом (Фото37). З перевалу відкривається фантастична панорама ГКХ та його відрогів в променях раннього сонця. В безпосередній близькості до перевалу є можливість організувати місце ночівлі на снігу, або виступах осипу. Це актуально через значну камененебезпечність південного схилу цього перевалу, що вимагає раннього спуску. Тур по центру сідловини.

Фото36.	Фото37. Пер. Скалистий, 2Б

Міняємо записку, знищуємо шоколадку і починаємо спуск через 15 хв. після виходу на перевал. Перша станція на петлі на виступах скель. У багатьох місцях зустрічаються старі гаки. Кидаємо вниз мотузку 45 м. По центру спускового кулуару знаходиться невеликий скальний контрафорс. Використовуючи його як захист від каміння робимо за ним другу станцію на гаках. Через 20 м після другої станції починається сніг з періодичними виступами каміння. Кидаємо вниз дві зв’язані мотузки ~90 м. Це дає можливість швидко спустити основну частину групи до відносно безпечного сніжного гребеня, що відходить вбік (Фото 38). Остання зв’язка спускається з другої станції спочатку до скельної «балди» по центру кулуара (до неї 45 м; там є стара петля на виспупі+гак, додаємо свою), яка слугує прикриттям від каміння, що вже починає пролітати самовільно через схід сонця; а потім до решти групи на безпечний гребінь. Там робимо станцію на льодорубах і кидаємо дві зв’язані мотузки (90 м) вліво від нашого гребня (Фото39) (остання зв’язка з поперемінною страховкою без наплічників). Справа спуску немає! Після 90 м схил трохи виположується, далі спускаємось в зв’язках. Скориставшись порадою попередніх груп не зупиняємось на найближчих острівках осипу (камененебезпечно!!!), а проходимо далі, забираючи вправо в напрямку льодовика Крумкол. В 11:30 стаємо на сніданок. Весь спуск зайняв 6 годин.

Фото38. Перші 150 м спуску	Фото39. Спуск з сніжного гребня

 
Підсушивши речі під час сніданку, збираємось і продовжуємо спуск, забираючи вправо широкою дугою, тримаючись на снігу. Трохи не доходячи до великого чорного моренного валу, що перегороджує нам дорогу, звертаємо вліво і, спустившись ~200 м по дрібно-осипному схилу, виходимо на льодовик Крумкол. Він закритий потужним моренним чохлом, снігу немає. Спускаємось по ньому вниз, тримаючись лівого борту. Язик льодовика крутий, спуск прямо по ньому не є найпростішим шляхом, обходимо його зліва. На моренних валах обабіч льоду знаходимо турики і залишки стежки. Тримаючись їх в 14:00 спускаємось до нарзанних джерел, що знаходяться під язиком льодовика. Насолодившись нарзанами продовжуємо спуск, тримаючись стежки. Її потрібно не загубити, так як каньйон Крумколу місцями звужується і стає дуже крутим. В 15:00 починається дощ. В 16:00, не дійшовши 300 м до льодовика Дихсу, стаємо на обід (Фото40).
Добре підкріпившись вирішуємо іти далі. На Дихсу підіймаємось лівіше від впадіння річки в льодовик (цікаве видовище). Льодовик пологий, покритий моренним чохлом у своїй прибережній частині, снігу немає. Тріщини невеликі, обходячи їх, рухаємось далі. Вдалині видніється високий лівобережний моренний гребінь. Також видно, що далі льодовик робить поворот вправо по ходу і в тому місці він сильно розірваний і підіймається на сходинку вище (льодопад). Підходячи до логічного підйому на древню морену збоку (Фото41) зустрічаємо групу з двох чоловік, які ідуть на Дих-Тау. Піднявшись на гребінь знаходимо дуже затишне місце біля озера в її кишені («перший оазис»). Розбиваємо табір.

Фото40. Спуск на Дихсу	Фото41. Підйом на морену

 

ДЕНЬ СЬОМИЙ

04.07.09
Підйом в 7:00. Погода чудова, тому, не дуже поспішаючи, сушимо речі і гріємось на сонці. Виходимо в 9:00. Шлях далі логічний, по гребеню лівобережної морени на яку ми вчора піднялися (Фото42). Стежка місцями зникає. Через один перехід моренний гребінь робить поворот праворуч, а ще через один доходимо до великого пагорба. Звідси відкривається чудовий вид на наш перевал Дихніауш 2Б і його цирк (Фото43). Обходимо пагорб зліва і продовжуємо рух по гребеню морени.

Фото42. Моренний гребінь	Фото43. Вид на перевал

Дійшовши до карману виходимо на льодовик. Він спочатку відкритий, тріщини легко обходяться. Через деякий час доходимо до зони закритого льодовика (Фото44). 13:00. Перед виходом на сніг обідаємо. Погода псується, починається дощ, стягуються хмари, погіршується видимість. Продовжуємо рух у зв’язках. Льодовик закритий, пологий. Через кілька годин дощ припиняється, знову добре видно наш подальший шлях. Перед підйомом в перевальний цирк знаходяться два рівні льодопаду (Фото45). Обходимо їх зліва по ходу руху (сніжний схил ~300 м до 35º), біля крутих схилів масиву Шхари. Звідти періодично сходять невеликі сухі лавини викликані льодовими обвалами. Тому намагаємось постійно спостерігати і триматись від схилів якомога далі, хоча місцями не дуже вдається. Тріщини в місцях найбільших розломів відкриті. Видно сніжні мости. Деякі ділянки долаємо з поперемінною страховкою. В 18:30 виходимо на виположення в перевальний цирк. Тут місцями проглядаються широкі тріщини. Вибравши найбільш безпечне місце прощупуємо майданчик під намети (Фото46) і стаємо на ночівлю (Фото47). Схил по якому рекомендують підійматись в кількох місцях підсипаний свіжим камінням, тому вирішуємо пройти його якомога раніше.

Фото44.	Фото45. Обхід льодопадів
Фото46.Прощупуємо майданчик	Фото47.

 

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

05.07.09
Підйом в 3:00. Виходимо в 4:30, дочекавшись поки трохи посіріє. Для підйому обираємо сніжний схил справа від напряму на перевал. Сніг міцно зафірнований, б’ємо східці (Фото48). Рухаємось близько 150 м (45º), до виходів скель, в зв’язках одночасно прямо вгору по лінії падіння води. Звідти в напрямку перевалу іде траверсуюча скельна поличка здебільшого засипана снігом. По ній рухаємося з одночасною, місцями з поперемінної страховкою. Крутизна сніжного схилу сягає 60º. Через пояс зруйнованих скель організовуємо 40 м перильної страховки (Фото49). Ще 50 м перил провісили перед самим виходом на гребінь по крутому сніжному схилу, бо сніг на той момент вже почав розкисати, що збільшувало небезпеку. Весь траверс вийшов близько 200 м. З місця виходу на гребінь спускаємося на перевальну сідловину по широкому ребру ~50 м. Виходимо на перевал в 11:00 (Фото50). Сідловина засипана снігом. Знаходимо тур з запискою.

Фото48. Перший зліт.	Фото49. Траверс до перевалу
Фото50. На перевалі.	Фото51. Початок гребеня

Одна зв’язка з групи виходить в напрямку вершини Дихніауш. Рухаємось по зруйнованому гребню з одночасною страховкою (Фото51), місцями з поперемінною ~500 м. Виходимо на сніжний гребінь (Фото52). Тут вже майже не відбувається набору висоти. Рухаємось одночасно трохи лівіше лінії гребня. Вправо карнизи! В 13:00 виходимо на сніжний надув, що знаходиться на 30 м вище скелястої полички з туром (Фото53). До тура не спускаємось, починаємо рух по південному сніжному гребеню вниз. Спустившись до перемички виходимо на льодовик і, роблячи дугу, повертаємось під перевальний зліт Дихніауша з західної сторони. Спуск зайняв одну годину.
В цей час решта групи організовує спуск з перевалу. По широкому сніжному схилу до 45º, внизу підрізаному бергшрундом, провішують три мотузки по 45 м (здьорг льодорубних хрестів) (Фото54).

Фото52. Сніжний гребінь	Фото53. На вершині Дихніауш
Фото54. Спуск з перевалу	Фото55.

Зібравшись всією групою разом обідаємо. В 15:30 починаємо рух в зв’язках по закритому пологому льодовику в напрямку Австрійських ночівель (Фото55). Тримаючись подалі від камененебезпечних схилів піку Варшава. Через два переходи натрапляємо на стежку, що іде прямо по льодовику. Тримаючись її траверсуємо сніжний схил і з часом виходимо на осипні схили. Через один перехід виходимо на Австрійські ночівлі. 19:00. Тут багато зручних майданчиків під намети. Розбиваємо табір.

ДЕНЬ ДЕВ’ЯТИЙ

06.07.09
Підйом в 8:00. Погода чудова, сонячно. Відкривається гарний краєвид на Безенгійську стіну (Фото56). Снідаємо і в 9:30 виходимо. Добре набита стежка іде по правобережному моренному гребню. Через два переходи спускаємось на льодовик (Фото57). Він відкритий, пологий. Широкі небагаточисленні тріщини легко обходяться. Виходимо на центральну частину льодовика і ідемо в напрямку альптабора. В 13:00 починається дощ. Зійшовши з льодовика, перед його закінченням, вправо по ходу знаходимо стежку, що веде до альптабора. В 15:00 заходимо в Безенгі (Фото58). Забираємо заброску, дізнаємося про прогнози і вирушаємо в 16:00 далі. Спускаємось по автомобільній дорозі до повороту на Думалу за три години. В 19:00 розбиваємо табір.

Фото56. Вид на ГКХ	Фото57. Спуск на льодовик
Фото58. Альптабір.

 

ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ

07.07.09
Дньовка!!! Погода чудова. Відпочиваємо, набираємось сил, розбираємо заброску, від’їдаємось, сушимось.

ДЕНЬ ОДИНАДЦЯТИЙ

08.07.09
Підйом в 7:00. Виходимо в 8:30. Похмуро, наверху стоять хмари. За два переходи спускаємось до села Безенгі, знаходимо стару дорогу, що веде в напрямку некатегорійного перевалу Шекі (Фото59). Починаємо підійматися по ній. Набір висоти плавний, дорога петляє серпантином. В 14:00 виходимо на широке виположення. Це і є місце знаходження перевалу. Тур не знаходимо. Починається дощ.

Фото59. Початок підйому.	Фото60. Чегемська долина.

Обідаємо і в 15:00 починаємо спуск. Дорога веде далі вниз до селища Булунгу (Фото60). В 16:30 проходимо поселення і прямуємо в бік т\б Чегем. На розгалуженні дороги, що розходиться на т\б Башиль і т\б Чегем, звертаємо вліво і невдовзі зустрічаємо прикордонну заставу. Тут нас повідомляють про те, що в Приельбруссі проводиться контртерористична операція, що долини закриті від Ельбрусу до Адир-Су, що мирне населення вивезено звідти і прохід туди заборонено. Строки проведення невідомі, тому виявляється що проходження нашого маршруту може стати неможливим. 19:00 вечоріє. Пройшовши заставу відшуковуємо місце обабіч дороги і стаємо на ночівлю.

ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ

09.07.09
Підйом в 6:00. Вихід в 7:30. Сонячно. Ідемо по дорозі до т\б Чегем. В 10:00 проходимо її (Фото61) і зустрічаємось там з лісником. Розпитуємо у нього про подальшу дорогу. Тут же зустрічаємо чергових прикордонників, котрі підтверджують інформацію про продовження контртерористичної операції в Приельбруссі. Від турбази ідемо по дорозі до повороту стежки на нарзан. Вона маркована червоними стрілками. Тут повертаємо вправо, переходимо річку по підвісному мосту (Фото62) і через 20 хв. виходимо до облагородженого нарзанного джерела (Фото63). Стежка далі добре набита, (місцями видно старе маркування) іде неподалік річки і плавно набирає висоту. Тут часто ходять прикордонники до свого секрету, звідки спостерігають за перевалом Твібер. Після секрету стежка виходить з лісу і іде далі біля річки.

Фото61. Біля т.б. Чегем.	Фото 62. Підвісний міст.

 
Тут стаємо на обід. В 15:00 продовжуємо рух. За два переходи доходимо до язика льодовика Кулак (Фото64, 65). Льодовик відкритий, пологий. Перетинаємо його в кішках в напрямку трав’янистого пагорба на якому стоїть притулок Твібер. Піднявшись по трав’янисто-осипному схилу на цей пагорб зустрічаємо руїни.

Фото63. Джерело нарзану.	Фото64.
Фото65.	Фото66.

  
Продовжуємо рух в напрямку льодовика Чат. Через 20 хв. Переходимо через річку Кулак по зачехленому язику льодовика і продовжуємо рух вздовж річки, що витікає з льодовика Чат (Фото66), траверсуючи схил. Ще через 30 хв. виходимо до озера під язиком льодовика. Тут в кармані правобережної морени є затишні місця для стоянки. Зупиняємось тут на ночівлю. Враховуючи камененебезпечність ділянки виходу на льодовик це місце є оптимальним для ночівлі і раннього проходження небезпечного відрізку.

ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ

10.07.09
Підйом в 3:00. Виходимо як тільки трошки починає сіріти: в 4:30. Погода ясна. Переходимо річку, перестрибуючи по камінню, в 30 метрах нижче від озера і починаємо підйом по осипному схилу справа від льодовика (Фото67). Рухаємось тісною групою. Через пів години підходимо під пояс пологих «баранячих лобів». Організовуємо через них перильну страховку 50 м (кріплення на гаках) (Фото68). Далі продовжуємо рух вздовж льодовика тісною групою по осипним схилам до місця логічного виходу на льодовик. Він в цьому місці відкритий ~35°. Організовуємо перильну страховку 100 м (Фото69) до помітного виположення (кріплення на льодобурах).

Фото67. Початок підйому на льодовик.	Фото68. «Баранячі лоби».

Фото69. Вихід на льодовик.	Фото70. Цирк пер. Бодорку.

 
Після виположення льодовик закритий, продовжуємо рух в зв’язках справа від льодових замків. Перший і другий нунатаки обходимо справа. Вийшовши над другим нунатаком спостерігаємо чудову панораму: видно сідловини Бодорку і Північний Бодорку, пік Баумана (Фото70). В 12:00 виходимо на плато перед перевальним зльотом Північного Бодорку. Обідаємо. Речі залишаємо і виходимо зі спорядженням в 14:30 радіально на пік Баумана (Фото71). З місця логічного виходу з льодовика на пониження в гребені неподалік предвершинної башти організовуємо перильну страховку ~150 м (кріплення на виступах) по некрутому зруйнованому гребеню (Фото72). На вершині знайшли тур і банку, але записки там не було. Під час підйому помітно псується погода. Після виходу половини групи на вершину на гребінь наповзає хмара. Після виходу всієї групи стає зрозуміло, що хмара грозова: По мокрому камінню тріщать розряди, струм «стікає» по замкам, волоссю. Починаємо екстрену евакуацію з вершини по шляху підйому. Всі залізні речі (по максимуму) збираємо разом і залишаємо обабіч. На сусідній вершині Чат розряджаються блискавки. Мотузки залишаємо, а коли ситуація стабілізується, частино групи повертається і все знімає (останній спускається з нижньою страховкою). В 17:00 повертаємось до залишених речей, розчищаємо майданчики в снігу і стаємо на ночівлю (Фото73).

Фото71. Вихід в напрямку піка Баумана.	Фото72. На гребені піка Баумана.
Фото73. Повернення до табору.

Під час грози постраждав один з двох наших фотоапаратів. Як з’ясувалось пізніше, була пошкоджена карта пам’яті. На ній збереглися старі фотографії, але нові не записувались. Довелось замінити після походу.

ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

11.07.09
Підйом в 6:30. Вихід в 8:00. Погода чудова, сонячно. Враховуючи напружену ситуацію в районі та підвищену пильність прикордонників вирішуємо змінити запланований маршрут і не виходити на ГКХ, а спуститись в Башиль і розвідати ситуацію.
Рухаємось в зв’язках по закритому льодовику в напрямку перевалу. Перевальний зліт пологий, до ~20° приблизно 150 м. Схил перед самим перевалом підрізаний бергшрундом. Долаємо його по сніжному мосту з поперемінною страховкою. В 10:00 виходимо на сідловину, вона широка, засипана снігом (Фото74). Тур знаходиться на скельному острівку на північ від сідловини. Починаємо спуск в бік долини Башиля. Сніг досить глибокий і добре тримає. Спускаємось по крутому схилу (до 50°) в зв’язках одночасно до виположення на верхівці нунатака. По першому сніжно-осипному кулуару спускаємось вліво на плато пологого закритого льодовика. Льодопади обходимо зліва, під схилами ГКХ.
Перетинаючи льодовик про діагоналі направо через кілька переходів виходимо на схили бокової правобережної морени і знаходимо Личатські ночівлі. 13:00 Тут зупиняємося на обід, сушимось.

Фото74. На пер. Бодорку Пн.	Фото75. Стоянка на льод. Башиль.

 
В 14:30 продовжуємо рух вниз по нечіткій, маркованій турами стежці. Вона траверсує круті осипні схили, місцями зі сніжниками. Ділянки снігу долаємо в кішках. Через 40 хв. виходимо до широкої, крутої промоїни. Видно, що вона утворилась нещодавно і перерізала стежку. Логічного шляху подолання її не проглядається, тому спускаємось вздовж неї по лінії падіння води в бік льодовика. Останні 100 м спуску перед льодовиком дуже круті і досить небезпечні. Рухаємось тісною групою.
Спустившись до льодовика виходимо на нього. Він пологий і відкритий, місцями вкритий моренним чохлом. Ми спустились на 150 м нижче місця впадіння лівої притоки, вздовж якої іде підйом на перевали Голубєва, Грановського і т.п. Знаходимо місце для стоянки на осипному острівку і стаємо на ночівлю (Фото75).

ДЕНЬ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

12.07.09
В зв’язку з проведенням контртерористичної операції в Приельбруссі ми не можемо перевалювати в долину Адир-Су. Для прояснення ситуації вирішуємо отримати інформацію у місцевих прикордонників. Частина групи виходить в 5:30 з табору без речей в бік т\б Башиль. Прикордонників ми зустріли на самій турбазі. Вони нам повідомили, що операція вже ніби завершилася і долина Адир-Су відкрита.

Фото76. Шлях підйому.	Фото77. Підйом вздовж річки
Фото78. Перевальний зліт.	Фото79. На пер. Голубєва, 2А.

 
В 11:00 повертаємось до базового табору, збираємось і в 11:30 виходимо (Фото76). Спочатку рухаємось по льодовику до місця впадіння лівобережного притока. Далі виходимо на осипний схил і підіймаємося по лівому берегу річки по добре набитій стежці (Фото77). За два переходи виходимо в висячу долину з багаточисленними стоянками. Тут вліво відходить шлях на перевал Грановського. Неподалік розташовується чудове озеро. Відкривається вид на язик льодовика північний Башиль, що спадає крутими льодопадами. Обідаємо і в 14:00 виходимо далі. Шлях підйому іде по лівобережній морені льодовика. До виходу на помітне виположення, тут виходимо на льодовик. Він спочатку відкритий, потім закритий. Рухаємось в зв’язках прямо по центру льодовика в напрямку перевалу. Сідловина ще здалеку чітко проглядається. Набір висоти плавний. Перевальний зліт повністю засипаний снігом. Останні 100 м підйому крутизна схилу до 30° (Фото78). Перевальна сідловина широка, засипана снігом (Фото79). Зліва на скельному острівку тур. Видно сліди з боку долини Кулумколу і в напрямку вершини Ору-Баши. 17:00, стаємо на ночівлю прямо на перевалі.

ДЕНЬ ШІСНАДЦЯТИЙ

13.07.09
Підйом в 5:00. Вихід в 6:30. Погода чудова, ясно, сонячно. Виходимо радіально в напрямку вершини Ору-Баші по південно-західному гребеню. Рухаємось по зруйнованому скельному гребеню з одночасною, місцями з поперемінною страховкою.

Фото80. На вершині Ору-Баші	Фото81. Шлях спуску з пер. Голубєва
Фото82. Міст через Куллумкол

 
Через 100 м після перевалу гребінь спускається вниз, після цього плавно та рівномірно набирає висоту. Останні 300 м підйому по широкому сніжному схилу ~30°. Рухаємось, орієнтуючись на своєрідне пониження в гребені, це перемичка між предвершиною (зліва по ходу) і вершиною (справа по ходу). На вершину вийшли в 9:00. Тур знаходиться на скельному підвищенні (Фото80). В 9:30 починаємо спуск по шляху підйому.
В 11:00 повертаємось на перевал і починаємо спуск в долину Куллумколу. 150 м сніжного схилу крутизною до 45° долаємо в зв’язках з одночасною страховкою. Внизу схил підрізаний бергшрундом, що забитий снігом. Проходимо його з поперемінною страховкою. Продовжуємо рух в зв’язках по центру пологого закритого льодовика Юном (Фото81). Через два переходи виходимо на відкриту частину льодовика і, забираючи вправо, через 500 м виходимо на схили правобережної морени льодовика. Тут з’являються сліди стежки. Рухаємось по ній вздовж річки. В 14:00 стаємо на обід біля великих каменів. Звідси стежка дуже добре набита. В 18:30 виходимо до руїн старого Джайлика (Фото82) і стаємо на ночівлю в лісі неподалік повороту на Куллумкол.

ДЕНЬ СІМНАДЦЯТИЙ

14.07.09
В 10:00 виходимо по автомобільній дорозі в напрямку селища Верхній Баксан (Фото83). В 13:00 проходимо прикордонний контроль, спускаємось вздовж підйомника і потрапляємо в Верхній Баксан (Фото84). На цьому офіційна частина нашого походу завершується. Група направляється на Ельбрус.

Фото83.	Фото84.

3.4. Технічні перешкоди



3.5. Картографічний матеріал

4. Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту

Пройдений маршрут майже повністю співпадав з запланованою ниткою і включав в себе оглядове кільце навколо Безенгійських п’ятитисячників та подальший лінійний рух вздовж ГКХ з проходженням прилеглих перевалів. Варто зауважити, що визначальні перешкоди пройдені в «класичному» туристському стилі: з долини в долину. Для району Безенгів характерні великі перепади висот між перевалами та долинами: від 1500 до 2000 м. Тому, якщо ви не знайомі з районом, потрібно бути готовим до затяжних підйомів та спусків.
Для акліматизації та «розминки» нами було обрано пер. Коштан 1Б. Він цілком підходить для цієї мети у випадку проходження з боку Думали і категорично не рекомендується починати похід з підйому з долини Черека-Балкарського. Досить цікава зв’язка перевалів Туристів Грузії та Скалистий. Технічно насичена ділянка за несприятливих погодних умов може бути замінена на пер. Ашинова 1Б. Пер. Дихніауш – логічний шлях з долину Черека-Балкарського в долину Безенгів.
В цьому розділі повинні бути написані висновки щодо проходження маршруту та окремих перешкод. Потрібно дати оцінку прийнятим у ході подорожі тактичним та технічним рішенням. А також надати рекомендації щодо найвдалішого варіанту проходження маршруту та окремих перешкод.



5. Додатки